Моя дитина — ВПО, чи як запобігти шкільному булінгу?

Сьогодні в нашій країні багато внутрішніх переселенців. Люди, які втратили свої домівки та постраждали від російської агресії переїхали жити в більш безпечні регіони. Внутрішньо переміщені сім'ї поступово адаптуються на нових місцях, діти йдуть до школи або дитячих садочків. Ось тут можуть виникнути проблеми – колектив не сприймає новеньких. Всім відомо, наскільки жорстокими можуть бути діти, отож для цькування достатньо невеликого поштовху. Що робити в такому випадку та як реагувати, далі в коментарі психологині Фонду Ріната Ахметова Анни Часовникової.

Булінг чи звичайна сварка?

Між дітьми доволі часто виникають конфлікти. Причин багато: не поділили якусь річ або увагу, наприклад. Але просто сварка швидко завершується і діти знову адекватно спілкуються.Що ж стосовно булінгу, то мова йде про цілеспрямовану, неодноразово повторювану образу, цькування однією дитиною іншу. Це може бути звичайне обзивання, публічне приниження, постійні погрози. В найгіршому випадку справа доходить до психологічного або фізичного насильства, тобто поштовхів, побиття, серйозного псування речей. Оскільки у дошкільнят агресія підсвідома, то у дітей шкільного віку вона цілком свідома.

Булінг в школі: причини

Конкретно булінг зазвичай виникає переважно після десяти років. Саме в цей час у дітей постає питання про їхню значущість у світі. Підлітки починають самостверджуватися за рахунок інших (в тому числі) та конкурувати між собою. Для них важливим є привернення до себе уваги та завоювання авторитету. 

ВПО в основній групі ризику. Причин цьому досить багато, та основними з них є:

• матеріальний стан родини;

• зовнішній вигляд;

• розгубленість серед нового середовища;

• відсутність зосередженості.

Поміж самого існування фактору підліткового віку наявність додаткових моментів стає тригерами, які привертають увагу однолітків. Дитина-ВПО потрапляє до середовища, в якому сформувалися сталі відносини, визначилися лідери та пасивні послідовувачі. Дитина, яка по факту могла бачити та пам'ятати жахливі речі з попереднього життя, відчуває занепокоєння, виглядає розгубленою та слабкою. Цей момент також може стати приводом для булінгу.

Як розпізнати булінг?

Для того, щоб почати діяти, на початку необхідно чітко визначитися, чи насправді існує проблема. Складнощі виникають з причини фонової поведінки дитини через обставини, що склалися та перехідний вік. Але, уважно придивляючись до доньки або сина, відслідкувати ситуацію можна. Отже, на сполох варто бити, якщо:

• втрачається апетит;

• кардинально міняються звички;

• пропадає сон;

• відсутнє бажання ходити до школи;

• з'являється агресія/апатія/депресивний стан.

Звернути увагу необхідно, якщо дитина почала виходити до школи пізніше або раніше, обирає іншу дорогу – можливо, це наслідок небажання зайвий раз зустрічатися з образниками. 

В деяких випадках показниками наявності булінгу можуть стати навіть фізіологічні складові. Повністю здорова дитина починає скаржитися на болі, підвищення температури або слабкість. Психосоматичні прояви вказують на категоричне небажання потрапити у неприємне оточення, отож організм захищається у звичний для нього спосіб.

Булінг та його види

За визначенням фахівців, булінг як явище визначається ситуацією, в якій одна з сторін стає об'єктом переслідування, психологічного чи фізичного. Слово іноземного походження, в перекладі з англійської, “bullying” означає знущання. Агресія може бути спрямована на різні аспекти – їх тип і формує основні види булінгу:

• емоційний – моральний пресинг з наданням обурливих прізвиськ, акцентуванням уваги на зовнішності, обзиванням або ігнором;

• фізичний – домінуюча сторона застосовує поштовхи, ляпаси, все, що може розцінюватися як дрібні пошкодження;

• економічний – поведінка спрямована на позбавлення статусу, образник може вимагати гроші, псувати або викрадати особисті речі;

• сексуальний – булінг, який поєднує фізичний та емоційний з додаванням натяків інтимного характеру, агресор може виконувати дії, схожі на статевий акт;

• інтернет-булінг – всі дії, що стосуються кіберпростору, це можуть бути погрозливі дзвінки на телефон, тролінг у соціальних мережах, виставляння особистих фото за моментами цькування в школі або поза нею.

  

Кібербулінг визначити доволі важко, адже у реальному житті взаємовідносини мають нормальний характер. Зазвичай агресор веде політику анонімності, завдаючи болючих образ під вигаданим ніком. Особисте знайомство з жертвою грає на руку, адже дає можливість володіти особистою інформацією жертви.

Що робити, якщо дитину ображають в школі? 

Поперед усе варто зазначити, що булінг може виходити як зі сторони нового середовища, так із сторони самої дитини ВПО. Але сьогодні розберемося з першим варіантом. Анна Часовникова, психологиня Фонду Ріната Ахметова, радить дотримуватися деяких рекомендацій щодо створення ланцюгової ланки батьківської поведінки:

• не замовчувати існування проблеми;

• звертати увагу на зміну характеру та звичок дитини;

• допомагати сформувати лінію поведінки, направлену на відстоювання власних інтересів;

• направлення світогляду на створення особистих кордонів;

• проводити з дитиною більше часу.

Для дієвості боротьби з булінгом необхідно поговорити з дитиною та надати конкретні поради. Оскільки, незалежно від виду булінга, образнику важлива реакція, дитині варто прийняти позицію “поза ситуацією”. Агресор, виступаючи в ролі енергетичного вампіра, може покинути цькування, якщо не отримуватиме відповідних емоцій від жертви – сліз, благання або розгубленості. 

Критичний огляд на булінг може допомогти виявити реально існуючі проблеми. Наприклад, цькування дитини через зовнішній вигляд можна звести нанівець, змінивши стиль, допомагаючи вирішити суто фізичні проблеми через відвідування спортивних секцій або косметолога. 

Чого робити не варто?

Під забороною знаходяться розмови з дитиною, які направлені на потребу терпіти та замовчувати проблему у спілкуванні з однолітками. Це тільки поглибить психологічні страждання та може привести до депресії з негативними наслідками.

Ображені відношенням до дитини, батьки дома можуть вкрай негативно обговорювати ситуацію, влаштовувати скандали та розбірки. Робити цього не рекомендується, адже емоційний стан дитини в цей момент слабкий, і це може лише посилити відчуття.

Доцільно поспілкуватися з вчителями, шкільною адміністрацією, самими образниками. Але робити це необхідно, не акцентуючи щільної уваги. Теплі стосунки з батьками та дитяча довіра – найкраща профілактика булінгу. Будь-які негативні моменти потрібно обговорювати, не затягуючи у часі, в такому випадку можна уникнути вкрай небажаних наслідків. 

Психологиня Фонду Ріната Ахметова Анна Часовникова