«Звістка про удар по залізничному вокзалу довела мене до сліз»

Мені 23 роки. Я живу в місті Слов’янськ з чоловіком і сином. Коли в місті було неспокійно, ми виїжджали в передмістя – селище Билбасівку.

24 лютого ми прокинулися від вибухів, від яких навіть вікна задрижали. Подивилися новини й дізналися про початок війни.

Ми не зіткнулися з гуманітарною катастрофою, бо отримували гуманітарну допомогу.

Мене шокував удар по залізничному вокзалу в Краматорську. Ця звістка довела мене до сліз.

Хочу, щоб війна якнайшвидше закінчилася. Надіюся на наших воїнів. Чекаю перемоги. Мрію про відбудову країни й про те, щоб у мого сина було мирне майбутнє.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/