"Зібрали один рюкзачок, термос та аптечку й поїхали"

Була вдома у Харкові та майже не спала, бо з 23 числа вночі було чутно сильний гул, як з установ турбіни... Було тривожно, аптечку почали збирати заздалегідь. Не могла вийти, бо страшно, навіть по воду ходити до джерела не могла. Шокувало, коли їхала з окружної й побачила танки, а дім батьків, куди ми з сином перейшли на північному салтові, якраз на перехресті доріг. Неможливо було зняти кошти в банку, черги величезні за їжею, 4-5 годин стояти. Були проблеми не вистачало продуктів, закриті аптеки, тривоги під час сирен, які мали бути і в нас, але їх тоді не було і ми орієнтувалися вже по звуку артилерії чи літака. Купували чипси, солодке, загалом те, що було на поличках замість хліба. Місяць майже не спала та бігала у погреб.

Те, що роблять місцеві волонтери неоціненно та зворушує. Зрідка працюю, бо дитину немає з ким лишити. Хочу допомагати дітям при школі або волонтерському центрі. Про страшні події війни нагадує, кілька фото дому, іграшка та книжечка-молитовник, яку читаю під час тривог. А так нічого, ми нічого з собою не брали, ні з одягу, ні з техніки... Один рюкзачок, термос та аптечка.