Міра Іванівна

«Жителі Світлодарська жили у пеклі»

Коли почалася війна, діти забрали мене звідси в Луганську область. Я приїхала, а вдома вилетіли всі вікна. Спасибі сусідам, вони забивали все ковдрами. У 2015 році ми з зятем приїхали сюди, і він забивав все фанерою. Відтоді живу вдома.

Я бачила, що багато будинків стояли розбиті. Мені розповідали, що тут були страшні бої. Раніше я працювала в інфекційному відділенні лікарні, його повністю розбили. Загинула медсестра з нашого відділення, вона тільки вийшла з роботи і почалася стрілянина.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, мені було 11 років. Я і ту війну пережила, і цю.

Коли приїхала, то ще без кінця стріляли. Ми ховалися, сильно переживали. Діти хотіли знову забрати мене до себе, але я відмовилася.
Ще коли я перебувала у них, в місті не було ні газу, ні світла. Люди виходили з підвалів і на вулицях готували їсти.

Війна дуже сильно на всіх вплинула, відбилася на здоров'ї. Я пережила інсульт. Зараз теж стріляють, але не так, як до 2019 року. Тоді наставав ранок-починалася стрілянина, ніч-знову стріляли. Слава Богу, що працювали магазини і ми могли купувати продукти.

Спасибі Фонду Ріната Ахметова за те, що його співробітники привозили нам продуктові набори. Це була велика допомога. Мені допомагають діти. Вони весь час дзвонять, приїжджають. До них їхати не хочу, тому що тут поховані батьки і чоловік. Зараз я ледве ходжу, але потихеньку справляюся.

Найстрашнішим був початок війни, коли летіли бомби, снаряди, все вибухало. Серед ночі схоплюєшся, трясешся і не знаєш, куди ховатися. Потім ми зібралися і трошки заспокоїлися.

Хочеться миру і здоров'я, щоб можна було вільно зустрічатися з дітьми.