«Жити було дуже страшно»

Після заходу сонця стріляли особливо сильно. Тетяна Шипула з Первомайського із жахом згадує початок війни на Донбасі. Досі в її селищі немає мирного життя.

Підвал не зачинявся навіть удень, коли свистіло. Ми не знали, звідки, що свистить. Дитина й батьки були в підвалі. Удень виходили, удень не так було. Під вечір починалося – страшно було. Світла не було більше двох місяців. Слава Богу, газ був.

Жити було дуже страшно. Колись бабуся з дідусем нам розповідали, що таке війна. Тепер і ми потрапили під цю війну...

Нам немає куди виїжджати. Хто виїхав, одразу їх будинки розбили, розтягнули з них усе.
Роботу я втратила. Звідки тут доходи? Як можна жити?

Я взагалі ніяк не думала, що буде війна. Я ніколи не думала, що буде безробіття. Нам немає куди подітися.

Тільки від Ріната Ахметова допомогу отримували. Вона велику роль грала. Крупи були, масло й цукор. У нас було, що пенсію не носили. Поки ми виїхали, поки зробили цю пенсію. Для нас це було, звичайно... Спасибі велике за цю допомогу.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/