Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Наталія Володимирівна

«Жили в холодному бункері, якось там спали: це був жах»

переглядів: 40

Страшні бойові дії, бомбардування, які велись у місті, назавжди залишиться у нашій пам'яті. Крім того, війна ще не закінчена. Постійно літають дрони, ракети. Недавно прилетіло по центру нашого міста. Дякувати Богу, нас там не було. Дуже страшно!

Лякало все ! Бомбардування, обстріли, як палає декілька різних об'єктів на окраїнах і в місті, як над головами літають снаряди, як двигтять вікна і будинок. Коли летить літак та скидає бомби і ти не знаєш, куди він їх скине. Страх за те, що може закінчитись їжа, а взяти її ніде буде. Страх, що захоплять місто (ми були майже оточенні).

Здавалось що це не закінчиться ніколи... Економили їжу, по воду не могли ходити. Медикаментів не вистачало. Я хворіла. Ліків від кашлю та антибіотиків не знайшлося.  

У нас є осколок снаряду, якій прилетів на дах нашого будинку. Місто було майже в повному оточенні. З першого дня війни навколо лунали вибухи, літали літаки, які скидали бомби. Навколо все палало. Жили в холодному бункері, якось там спали. Це був жах! І здавалося це не закінчиться ніколи!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Чернігів 2022 2023 Текст Історії мирних жінки зруйновано або пошкоджено житло психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення здоров'я житло непродовольчі товари їжа
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій