Мені 76 років, тільки поховала чоловіка, живу на одну пенсію.
В перший день війни моєму чоловікові дуже погано було, він помирав. Важко тоді було.
Вода була весь час, газ також. Світло вимикали, але це можна перетерпіти. Мої родичі в Донецькій області постраждали. Жалко людей - втратили все нажите, тепер перебиваються.
Дітей жалко, що гинуть ні за що, захищають нас, стоять. Племінника ранило в ліву руку, бо він якраз там був.
Мені здається, що війна вже йде довго-довго. Мусимо терпіти, віримо в своїх хлопчиків, що вони нас захистять, і буде довгоочікувана перемога для нас.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.