Я живу у Костянтинівці. Після початку війни виїжджав. Обстріли були сильними, не було води і газу. Після того, як комунікації увімкнули, я повернувся додому. Найстрашнішим для мене було те, що рідне місто руйнують.
Під обстріли потрапили школи, дитячі садки, заводи. Це жахливо. У місті багато загиблих людей.
Мій син живе в Києві, тож я зараз один. Дуже хочеться миру. Чекаю лише не перемогу України.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.