Історії, які ви нам довірили
Оксана вирішила залишитись у Маріуполі, щоб допомагати нашим захисникам їжею, але окупанти зайшли і закрили виїзд з міста
Мене звати Оксана, мені 34 роки, я з міста Маріуполя. Працювала в будівельній фірмі. Також займалася виробами на замовлення.
24 лютого я прокинулася, і почалися обстріли. Зайшла в мережу, побачила записаний ефір президента росії й зрозуміла, що війна. До цього ми з подружкою ходили на мітинг 22 лютого стосовно того, що Маріуполь – це Україна.
Найбільша трудність - те, що зруйноване наше мирне життя.
Поки працювали магазини, ми скупилися. У нас були холодильники, потім нам допомагав мороз. Щодо води – ми перейшли в приватний будинок, у нашому районі була людина, у якої була криниця. Ми там набирали воду.
Спочатку я думала виїхати 24 лютого, але вирішила залишитися й допомагати військовим.
Я кондитер, ми пекли військовим випічку, а потім уже не могли виїхати. Пізніше стали шукати перевізника. Знайшли та виїхали 24 травня.
Зараз працюю в кондитерській компанії, а також я волонтер. Ми з сім’єю орендуємо житло. Наша родина розділена. Дехто відмовився виїжджати й перебуває в окупації.
Я не знаю, коли ця війна закінчиться. Ми сподіваємося, що цього року. Віримо в Збройні сили України.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
