Історії, які ви нам довірили
Юлія Миколаївна працює викладачем онлайн у Краматорську і не збирається виїжджати, хоча її шокують ракетні обстріли
Проживала я в місті Краматорську, в мене двоє дітей. Мені 43 роки.
В 2014 році ми виїжджали, я на той час була вагітна донькою. Ми чотири місяці прожили в Одесі - тоді була можливість там зняти житло. На даний час ми не виїжджали.
Я працюю викладачем. 24 лютого була вдома біля комп’ютера за роботою - готувалась до своїх уроків, коли дізналась про початок повномасштабної війни. Ніч була дуже неспокійна, тривожна. Зараз у Краматорську кожна ніч дуже тривожна.
Коли прилітають ракети, руйнують житлові комплекси, будинки – це, звісно, шокує. На це дуже боляче дивитися.
Неможливо було дітям купити продукти, коли закрилися всі магазини і не було нічого, а так з рештою можна миритися. Продукти наразі є, ми отримували гуманітарну допомогу, аптеки також працюють, вода є – ну, поки що є. Сподіваємося, що так і буде.
Суб’єктивно, якщо вірити астрологам, то війна закінчиться не раніше лютого-березня наступного року. Але я відчуваю, що скоро Крим повернеться в рідну гавань - до кінця року.
Після війни будемо намагатися жити далі, працювати над собою, працювати на користь державі, на користь дітям.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
