На початку війни загинув мій менший брат від російської ракети. З першого дня пішов захищати нашу країну чоловік. Мені з двома дітками довелося тікати до іншої країни, але ми повернулись, була потрібна допомога, чоловіку, як моральна, так і фізично.
Найважчий і найстрашніший час - це коли прийшла звістка від побратимів, що мій чоловік, наш тато, при виконанні бойового завдання загинув. Оскільки тіло не вдалося забрати, офіційно рахується безвісти зниклим. Дітям потрібна психологічна підтримка, а також допомога лікарів.
На згадку залишились татові речі, які нам передали: футболки, смертник - діти носять, сплять у них, боляче на це дивитись…
Загибель найкращого тата – це найстрашніша трагедія для дітей.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.