"За вікном було чутно страшенні вибухи"

Корешков Данило, учень 8-Б класу КГ №74, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Вчитель укр. мови та літератури Ковтуненко Владислав Олександрович

"Війна в долі моєї родини"

Я прокинувся зранку 24.02. Спочатку, для мене це був звичайний ранок. Як завжди, я узяв свій телефон і почав дивитися новини. Я не міг повірити в написане, але правда була суворою. Усі новини гуркотіли про якусь “Спец-операцію” яку розпочав путін. За вікном було чутно страшенні вибухи. Мої емоції постійно змінювались від паніки до плачу, від плачу до страху, від страху до люті. В душі все одно жила невіра в те, що все це – правда.

Повне усвідомлення прийшло до мене не з перших днів війни, не тоді коли почалися сирени та почали руйнувати нашу столицю та інші великі міста України. Усвідомлення прийшло тоді, коли батько зібрав речі і поїхав до військкомату, щоб стати на захист батьківщини. В той день мені здалося, що я став дорослішим на декілька років. Що я, як найстарший чоловік у домі, повинен підтримувати свою маму, сестру і маленького брата.

Один з найстрашніших днів війни, став той день, коли весь світ дізнався скільки було закатовано жінок, дітей та чоловіків. Стало страшно від того, що в сучасному світі живуть такі бездушні істоти, яких навіть язик не повернеться назвати людьми.

Для мене сучасний мир – це мир без війни. Це мир – коли у кожної матері живий син, у кожної жінки чоловік, у кожної дитини батько. Де всі питання можна вирішити дипломатичним шляхом, де всі хвороби перемагаються новітніми технологіями. Де кожен має право на вибір та на власну думку. Світ, в якому кожна країна-агресор має бути покарана та ізольована від всього світу.