Мені 22 роки. Я живу в Нікополі, неподалік від заводу, який кілька разів обстрілювали. Навіть за десять метрів від під’їзду снаряди падали. Росіяни хаотично бомбили місто. Були влучання і в зупинки, і в житлові будинки.
У перші дні війни був дефіцит продуктів і палива. Вимикали світло й воду. Зараз усе налагодилося.
Перші три тижні я не працював, а потім вийшов на роботу. Спочатку місто було напівпустим, а зараз оживає: люди повертаються.
Надіюся, що в цьому році війна закінчиться.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.