Коли почалась війна, я була одна з трьома дітьми. Мій чоловік був у плаванні. Мені потрібна була дитяча суміш, я її шукала по всьому місту. Спочатку ми поїхали до рідних в центр. Але звідти пішли до церкви, побули деякий час там, а згодом повернулися додому.
З вікна я бачила перестрілки ЗСУ з окупантами. Місяць прожила в окупації - це було дуже страшно. Їжу нам привозили волонтери, але згодом харчі почали закінчуватись.
Дорога з дітьми була важкою. Блокпости росіян ми проїжджали дуже довго. На щастя, нас не чіпали.
Я виїжджала за кордон, але все ж таки повернулась додому. Майбутнє дітей я бачу тільки в Україні. Залишаємось поки в Сумській області. Мрію повернутись до Херсона, щоб у моїх дітей було гідне майбутнє.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.