«З першого дня війни я не працюю, діти допомагають мені фінансово»

Життя було хорошим до 2014 року, поки у Лимані не вбили мого чоловіка. Він був звичайним залізничником, не військовим. А я вижила.

Дуже вдячна Рінату Ахметову. Молодець, не забуває Донбас. Ми завжди їздили на «Донбас Арену», у нас були іменні місця. Жили добре.

24 лютого 2022 року російські війська вдарили по аеродрому. Ми прийшли на роботу у цей день. Нам сказали: «До зв'язку». І ось з лютого ми не працюємо. Отримуємо гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова, як і у 2014 році. Вдячна дуже йому.

Найбільші труднощі були пов'язані з загибеллю чоловіка. Але що робити - живемо, чекаємо миру.

У мене два сини, онучка. Вони у Дніпрі. Інший син ще до війни виїхав до Польщі. Допомагає мені фінансово. Як можуть, так і підтримують.

Чоловік мені завжди говорив: «Ти витримаєш усе! Ти сильна».

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/