Я думав, що війна триватиме недовго. Бойові дії зустрів у Харкові - там навчався на маркетолога. Коли місто почали сильно обстрілювати, я вирішив виїхати до батьків в Охтирку. Туди я діставався автостопом. Йшов по трасі пішки, бачив російських військових. Розумів, що вдома також небезпечно, але з рідними було спокійніше.
Коли я приїхав у місто, там також були обстріли. В одному будинку проживало дев’ять чоловік – всі мої рідні. Так разом і дочекались більш спокійних днів.
Мій батько зараз захищає країну. Я дуже чекаю на закінчення війни та повернення його додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.