"Є одне бажання – перемога у війні і мир в Україні"

Соєнко Максим

учень 8-А класу Великодимерського ліцею Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області

Учитель: Грикун Людмила Василівна

Моя Україна майбутнього

Зараз, під час війни, у кожного українця та українки є одне бажання – перемога у війні і мир в Україні. Усіх нас можна умовно поділити на декілька груп: ті, хто захищають нашу Батьківщину, ті, хто допомагають нашому війську у тилах, ті, хто допомагають людям з окупованих територій, ті, хто збирають гроші на підтримку армії. Однак усіх цих людей об’єднує одне бажання перемоги. Для мене також це є головним бажанням.

Сьогодні мир для мене – це спокій та можливість жити у безпечній державі. Коли настане мир, не буде страху, що прилетить ракета або дрон, не буде страху за рідних і знайомих, не буде страху за завтрашній день.   

Однак нам не слід відриватися від дійсності. Під час війни ситуація усередині країни та зовні неї може кардинально змінюватись як у гіршу, так і в кращу сторону. Ми можемо впливати на сучасну Україну і її майбутнє. Наприклад, допомагати армії, брати участь у благодійних заходах та найголовніше – не вдаватися до російського шантажу та пропаганди й зберігати тверезе мислення.

На жаль, ми не можемо знати, що чекає на Україну в майбутньому, які перешкоди нам зустрінуться, як закінчиться війна, чи буде мир. Відповіді на усі ці питання ми отримаємо, але не зараз.

Що стосується мого бачення України, я відповім так: “Я не пророк і не екстрасенс, я звичайна людина, так само, як і усі, хто це читає. Я не бачу і не можу бачити майбутнього, нам залишається лише сподіватись та робити те, що ми можемо, щоб прискорити перемогу і творити своє майбутнє. Звісно, усередині душі я хочу, щоб війна закінчилась якомога швидше і настав мир. Я хочу, щоб Україна була суверенною, вільною і сучасною державою, і для цього нам усім потрібно докласти зусиль заради нашої країни.”    

Коли настане мир, нам потрібно буде відновлювати Україну: відбудовувати міста, розміновувати кілометри нашої землі, відновлювати економіку та торгівлю. Та не слід забувати ще й про подальший розвиток держави.

У той час, коли в Україні війна завершиться перемогою і миром, буде спокій, буде тиша в небі без ракет і безпілотників, буде чутно людей, що радіють перемозі, буде життя врешті-решт. З іншого ж боку – зруйновані вщент міста й села, вбиті горем родичі загиблих на війні, розбиті долі та горе, що окутає Україну на довгі роки. З усім цим нам потрібно буде справлятися та відновлювати країну.

Моє ж завдання – допомога у відбудові країни. Звісно, нічого не можна казати наперед зі стовідсотковою впевненістю, але хочеться вірити у найкращий результат із можливих – остаточну перемогу із найменшими негативними наслідками. Як кажуть, поживемо - побачимо.