«Як поверталися додому, побачили російські танки на центральній вулиці міста»

Мені 64 роки. Ми з чоловіком живемо в місті Охтирка Сумської області. Я працюю вчителькою. Коли я йшла на роботу 24 лютого, то вже знала, що почалася війна. Того дня ми з вчителями розвели дітей по домівках, а як поверталися додому, побачили російські танки на центральній вулиці міста. 

Росіяни бомбили наше місто з літаків і артилерії. А на Восьме березня зробили «подарунок»: підірвали військову частину й ТЕЦ. Ми живемо неподалік від них. Це був жах. 

Я возила свого чоловіка в санаторій у Полтавську область. Ми з ним пішли в музей. Там нас спитали, звідки ми. Як дізналися, що з Охтирки, подарували книжку про санаторій «Сосновий бір». Я була настільки здивована! А працівники музею сказали, що тепер у них традиція: вшановувати людей, які приїхали з Охтирки, бо саме наші воїни відстояли дорогу на Полтаву, не пустили туди росіян. 

Мені було надзвичайно приємно, що ми з сусідами згуртувалися, разом пережили ті страшні події. Тато мого учня пішов на війну. Ми допомагали коштами йому й іншим воїнами. І самі отримували допомогу: нам з чоловіком, та й взагалі всім пенсіонерам, давали продуктові набори. 

Я вірю в ЗСУ і нашу перемогу. Буде приємно, якщо війна закінчиться до першого вересня, щоб діти могли піти до школи й здобувати якісні знання.