«Як подумаю про всіх, хто постраждав від війни, плачу одразу»

Світлана Григорівна живе у Запоріжжі, у відносній безпеці, та її серце крається від тих подій, що розгорнулись в Україні

Коли почалась війна, ми всі були вдома, в Запоріжжі. Звісно, ми пам’ятаємо перший день вторгнення. Нам всім було дуже страшно.

Бог милував, у Запоріжжі більш-менш безпечно. Хоча кругом ракети, страшно. Фінансово важко стало. Але є люди, які без житла лишились, тож ми не скаржимось.

Ці події шокують. Скільки стареньких і молоді з дітьми залишилися без житла, без нічого. Це просто жах, немає слів.

Я сьогодні прокинулась, а за вікном дощ. Як там наші хлопці в окопах? Тільки подумаю, одразу сльози. Страшно навіть уявити, як вони там страждають.  

Ми хочемо, щоб якнайшвидше війна закінчилася, але це не від нас залежить.