«Я зрозуміла, що почалась війна, коли почула перші вибухи»

Наталія Володимирівна повернулась з сім’єю у Краматорськ, адже вірить, що Україна здолає окупанта

Мені тридцять років. До початку повномасштабного вторгнення я жила в Краматорську. Коли почалась війна, ми з дитиною сіли у потяг і виїхали в Полтаву.

Коли були бойові дії у 2014 році, ми не виїжджали - навіть деякий час жили під окупацією. Втім, після 24 лютого 2022 року ми вирішили виїхати з домівки, адже у нас з’явилась маленька дитинка. На той час їй було два роки, і ми вирішили виїхати, бо це - зовсім інша війна.

Я на роботі була, і о четвертій ранку почула перші вибухи. Тоді я зрозуміла, що вже почалося.

Під час війни труднощів майже не було, бо нам зустрічалися дуже хороші люди, які нам допомагали. На щастя, з гуманітарною катастрофою ми не стикнулись.

Найбільше мене шокували ракетні удари, руйнування та загибель людей. В Краматорську було дуже небезпечно знаходитись на вулиці, постійно лунали сирени.

Коли моя дитина чує вертоліт, то одразу ховається.

На щастя, всі рідні з нами, ми всі разом, і всі цілі. Зараз ми вже повернулись у Краматорськ із Полтави. На щастя, у мене наразі є робота. Я намагаюсь не думати про це все, тому працюю, живу далі, вірю і молюсь про перемогу.

На мою думку, війна може закінчитись навесні. Хотілось би, звичайно, щоб раніше.

Хочеться, щоб у майбутньому ми більше не знали й не бачили цю країну-агресора. Ми віримо в перемогу. Все буде добре.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/