Історії, які ви нам довірили
Першого березня Маріуполь повністю був заблокований від зовнішнього світу. У місті нічого не працювало, життя зупинилось. Води не було, я з сусідами збирав сніг і топив у відрах. Аби набрати питної води, під обстрілами ходили до джерел. Я не міг повірити, що таке можливеув двадцять першому столітті.
Було дуже страшно - місто бомбили постійно, але все ж таки я вирішив виїжджати.
Я їхав дуже довго з колоною машин. Було дуже багато блокпостів росіян, які мене роздягали на предмет татуювань. У мене татуювання були, тому огляд був ретельним, але затримувати мене не стали. Наступного дня виїхали мої батьки. Разом ми всі зустрілись вже у Запоріжжі. Згодом мої батьки повернулись до Маріуполя. Я дуже хочу їх побачити, тому сподіваюсь на перемогу України та повернення додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
