«Я за чотири дні схудла на десять кілограмів»

Я мешкала в Оріхові. Заробляла на життя тим, що вирощувала на продаж саджанці квітів і дерев. Жила дуже добре. Могла собі дозволити їздити на море кілька разів на рік. 

Зранку 24 лютого мені зателефонувала невістка і сказала, що почалася війна. Я не могла в це повірити. Вона привезла мені трирічного внука, а сама поїхала на роботу. 

З другого березня почалися активні обстріли нашого міста. Ми ховалися в погребі. Я за чотири дні схудла на десять кілограмів. Так боялася, що не могла ні їсти, ні спати. Шостого березня діти вмовили виїхати.

Зараз живемо з чоловіком у родичів у Запоріжжі. Як внутрішньо переміщені особи отримуємо виплати від держави. Чоловік ще отримує соціальну пенсію. Дуже виручає гуманітарну допомога. Мій будинок уцілів. Час від часу їздимо в Оріхів, щоб по можливості підтримувати сад і огород в належному стані. На всьому економимо, щоб мати гроші на бензин.

Чоловік, з яким я прожила в цивільному шлюбі двадцять років, втратив квартиру. Було два влучання. Але він все рівно хоче повернутися в Оріхів. Я також хочу, але там неможливо залишатися надовго. Там немає комунікацій і не вщухають обстріли. Зранку біль-менш тихо, а ввечері і вночі росіяни безперестанку бомблять місто. Під час останньої поїздки ми ледь врятувалися.

Я думаю, що війна нескоро закінчиться. Хоча додому дуже хочеться. Після перемоги повернуся, навіть якщо не буде ні води, ні газу.