Історії, які ви нам довірили
Медсестра Олена Миколаївна з перших днів війни допомагає рятувати життя постраждалих українців
Вранці 24 лютого вчителі почали писати у Viber, що дітям не потрібно йти у школу. Причиною такого рішення стала війна – це був шок для мене. Більш детальну інформацію про початок вторгнення я дізналась з новин. Я працюю медсестрою, тому була змушена залишити дітей дома самих і йти надавати допомогу пораненим.
У перші дні війни у наших магазинах не було практично нічого, купити продукти та засоби гігієни було нереально. Щоб вижити, ми ділилися між собою усі тим, що в кого було. Згодом у місто почали завозити продукти.
Був момент, коли до нас у відділення в лікарню привезли пораненого військовослужбовця. Ми з моєю колегою запропонували йому поїсти, але він відповів, що їв позавчора, і краще дати його порцію іншим. Після цих слів ми не стримували сліз.
Війна згуртувала всіх нас і мою родину. Наразі я живу разом з чоловіком та двома синочками.
Сумка з речами та документами досі стоїть дома не розібрана, вона мені щоденно нагадує про події 24 лютого.
У мене є офіційна робота - я медична сестра, і не планую змінювати свою професію, адже пишаюся нею. Крім цього, з перших днів війни я почала волонтерити та заснувала благодійний фонд.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
