Історії, які ви нам довірили
«Я три тижні сиділа з дворічною дитиною у ванній кімнаті, бо не мала можливості виїхати»
Мені 36 років. Маю чоловіка й дитину. Останні шість років ми жили в Маріуполі. Переїхали туди з Горлівки. У Горлівці залишилися мої та чоловікові батьки.
24 лютого ми прокинулися о четвертій ранку. Чоловік відразу сказав, що потрібно виїжджати, однак я не погоджувалася, трималася за роботу. Тоді він нагадав, як у 2014 році я три тижні сиділа з дворічною дитиною у ванній кімнаті, бо не мала можливості виїхати. Згодом зателефонувала моя сестра з Києва, яка також свого часу виїхала з Горлівки. Вона знайшла для нас квитки, сказала, щоб ми збирали речі та їхали в Київ.
Донька не хотіла кидати школу й друзів. Я пообіцяла їй, що ми повернемося через два дні.
Ми взяли найнеобхідніші речі та кішку. Коли виходили з ліфта, зустріли сусідку. Вона сказала, що здала квиток. Збиралася їхати в Київ до сина, але він сказав, щоб пересиділа вдома.
До залізничного вокзалу нас довіз знайомий чоловіка, бо громадський транспорт і таксі вже не їздили. Ми сіли у напівпорожній потяг. Лунали вибухи.
Я вдячна сестрі за те, що вона наполягала на виїзді. З Києва ми переїхали до Вінниці, бо вважали, що залишатися в столиці небезпечно. Чекаємо на перемогу.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
