«Я тікала з містечка з маленькими дітьми під звуків вибухів від ракет»

До мого чоловіка-військового 24 лютого о 4 ранку надійшов дзвінок з роботи і він поспіхом зібрався і пішов. Так я зрозуміла, що почалась війна.

Через декілька годин я тікала з містечка з маленькими дітьми під звуків вибухів від ракет, був стан шоку.

Мене не довезли додому до батьків у Хмельницьку область, а ввечері 24 лютого залишили на вулиці в Чернігові просто неба під звуки сирен. Добре, що одна жінка згодилась нас взяти до себе.

Без речей, їжі та підгузків ми прийшли до оселі тітки Галини. Молодшій донечці на той момент було лише 10 місяців. Сусіди допомагали чим могли.

У тітки Галі був великий запас їжі, всі магазини були або зачинені, або порожні. Нічого не працювало, йшов штурм міста. Ми не могли виїхати з Чернігова 21 день, бо на вулиці точились бої.

Чоловік служить з першого дня. Цей жах, що відбувається в нашій країні, не забудеться ніколи.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/