Мені 42 роки. Я з доньками мешкала в Маріуполі. Коли почалася війна, я працювала в Чехії. Доньки, друзі, мій колишній чоловік – всі були в місті. Я майже місяць не могла до них додзвонитися. Шукала спосіб знайти їх і вивезти з Маріуполя. Натрапила на шахраїв, які представилися перевізниками і просили за свої послуги велику суму в євро.
У моїх дітей не було нічого: ні ліків, ні води, ні продуктів. Вони збирали сніг і розтоплювали його. Потім ще довго хворіли, бо застудилися.
Як виявилося, рідні загубили одне одного в місті, тому й виїжджали окремо. Жінка, яка шукала під обстрілами свою матір, забрала мою старшу доньку. Донька виїхала з одним лише паспортом.
Зараз ми живемо у Чернівцях. Я працюю психологом. Після закінчення війни хочемо повернутися додому і почати життя спочатку.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.