Пані Надія виживала в Маріуполі одна. Розповідає, одного разу, коли її район вже був окупований, російські військові всю ніч не випускали людей із підвалу. А потім робили зачистку всіх квартир, шукали українських бійців.
"Найстрашніше – нескінченне бомбардування. А люди йдуть за водою. І вона була чорна. Пам'ятаю, як від Порт-сіті йшов чоловік з водою. Він поділився зі мною і дав ще пачку чіпсів. Сказав: "Ви ж ніде нічого не візьмете".
Ідеш. Бомблять. Скрізь. Палають дома. Так сильно! Бачила двох вбитих солдат. У канаві. З рушницею. Навпроти палаючого будинку", - розповіла жителька Маріуполя пані Надія.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.