Засімович Олена Іванівна 1984-08-28
Вчитель
Комунальний заклад "Вінницький ліцей №7 ім. Олександра Сухомовського
24 лютого 2022 року поділило моє життя на ДО й ПІСЛЯ…
Напередодні я разом зі своєю сім’єю була за крок до здійснення власної мрії – придбання житла, в якому кожен матиме власний простір. Місяць збору документів, підбір ріелторів, нотаріусів, покупців, вибір банку…
О 7 ранку в четвер обірвалося все…
28 лютого 2022 року мій чоловік йде добровольцем на захист своєї сім’ї й держави.
Сльози, розпач, відчай… Я одна в цілому світі з двома малесенькими дітьми… Рідні й знайомі починають тікати за кордон. Я залишаюсь ВДОМА.
Страшно, але вже не так, адже на допомогу приходять ті, хто у житті ДО був майже чужими людьми.
Слова «ЯК ТИ?» стають найважливішими й синонімічними до Я ПОРЯД, ТИ МОЖЕШ НА МЕНЕ РОЗРАХОВУВАТИ, Я НЕ ЗАЛИШУ ТЕБЕ.
Пам’ятаю перший урок після позачергових канікул у своєї доньки. Я сиділа поряд і плакала. Колега проводила уроки теж крізь сльози. Потім почалися уроки й у мене. Я трималась до останнього, проте розплакалась, побачивши маленькі оченята, сповнені страху.
Пройшов рік… Ми побороли усі страхи й працюємо, ходимо в укриття під час тривог, обіймаємося, сміємося, готуємо смаколики нашим дітям, чекаємо чоловіків хоч на декілька днів додому.
Ми навчилися жити між сиренами й щодня малесенькими кроками, добрим словом наближати таку омріяну ПЕРЕМОГУ.
Все обов’язково буде… Треба тільки трошечки зачекати…
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.