"Я не помру, поки не зав’яжу на її кісках бантики"

51-літній Сергій Шичев помер 21 березня 2022 року в нестерпних муках, без медичної допомоги, через поранення, які отримав у ніч із 16 на 17 березня. Сергій мешкав у багатоповерхівці на проспекті Перемоги, 99. Тієї ночі авіабомба влучила у сусідню квартиру. Кілька поверхів будинку склалися, ніби карткові. Сусіди витягнули Сергія з-під завалів. Вранці вони прибігли до його дружини Оксани, яка була у батьківській квартирі, й розповіли, що сталося.

«Сергієві перебило нижню частину тіла. Ми перенесли його до квартири моїх батьків у тому ж районі. У страшних муках він прожив ще п'ять днів. Сергій розумів, що помирає, казав: «Коли винесете мене за гаражі, ваші речі мають бути зібрані, ви маєте бути на шляху з Маріуполя». Просив не давати йому питної води, бо все одно помре, казав: «Дайте мені технічної». Це дуже страшно – бачити, що твій чоловік помирає, а ти нічим не можеш допомогти», – розповіла Оксана Шичева.

22 березня тіло Сергія винесли у двір за гаражі. Рідні причепили на руку чоловіка бірку з особистими даними, а потім вибралися з пекельного Маріуполя.

«У ці дні відкрили «зелені коридори» у напрямку окупованих територій Донеччини, з Лівого берега виїзд був можливим лише туди. Нам вдалося виїхати. Наш син Станіслав зі сім’єю також дивим вижив – вони вийшли з міста практично пішки», – сказала Оксана.

Сергій Шичев народився у сім’ї викладачів. Закінчив Приазовський державний технічний університет за спеціальністю «сталеплавильне виробництво». Був підприємцем, ремонтував побутову техніку.

«Він дуже любив читати класику, грати в шахи. Був надзвичайно компанійським. Мав друзів ще зі школи, підтримував зв'язок із однокласниками. Мріяв про онучку й казав: «Я не помру, поки не зав’яжу на її косичках бантики», – пригадала Оксана.

Після понад півтора року від загибелі Сергія рідні не знають, що сталося з його тілом в окупованому Маріуполі.

«Ми так і не знайшли його, не знаємо, чи похований у братській могилі чи спалений у мобільному крематорії. Наш син намагається через суд отримати свідоцтво про смерть. Рівненський міський суд поки відмовив. Син не міг особисто поїхати в окуповане місто, щоби отримати довідки чи письмові покази свідків. Сподіваємося, що при повторному розгляді суд таки піде нам на зустріч. Це дуже складний процес для багатьох маріупольців, таких як ми – сотні тисяч», – додала дружина.

У Сергія Шичева залишилися дружина, син, онук, мама і брат.

Історія з instagram каналу Victims of russia.