«Я не можу вийти на роботу, бо дитина боїться залишатися сама вдома»

Ми з чоловіком і тринадцятирічною дитиною жили в місті Оріхів Запорізької області. Про початок війни дізналися від чоловікової сестри. Були шоковані цією звісткою. Пішли на роботу. Там також говорили лише про війну. Нас майже одразу відпустили додому.

Ми взяли мінімум речей і виїхали на своєму авто в Запоріжжя. Дуже вдячні Юлії та Федору, які дали одяг для дитини. Це щирі, добрі й приємні у спілкуванні люди.

Якось ми збиралися поїхати в магазин. Тільки чоловік вийшов з гаража – неподалік розірвався снаряд.

Наші батьки живуть у Преображенці. У селі немає світла, води та газу. Ми дуже хвилюємося за них.

Я не можу вийти на роботу, бо дитина боїться залишатися сама вдома. Надіюся, що війна скоро закінчиться. Тоді ми повернемося до Оріхова, будемо працювати, відновимо житло й місто. Житимемо, як раніше, а, може, навіть краще. Усе буде добре. Сподіваємося, що на нас чекає мирне і світле майбутнє.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/