"Я не хочу більше чути звуки сирен"

Москаленко Софія, 10 клас
Академічний ліцей "Європейський" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області
Вчитель, який надихнув на написання есе: Хоменко Тетяна Миколаївна

Моя Україна майбутнього

Сьогодні кожна українська родина відчуває дотик повномасштабного російського вторгнення. Молоде покоління в найзаповітніших мріях бачить закінчення війни лише перемогою. Я не хочу більше чути звуки сирен у рідному місті, спускатися в укриття під час навчального процесу. Сподіваюсь, що кожен батько, який знаходиться на передовій, повернеться додому живим. Щохвилини думаю про свого татуся, який біля Авдіївки захищає незалежність України. Я дуже хвилююсь за нього, адже не завжди він має змогу нам зателефонувати, що все добре. З нетерпінням чекаю перемоги та миру, оскільки найрідніша людина буде нарешті біля мене. Ми знову разом рибалитимемо, зможемо без заборони збирати гриби в лісі, влаштовувати вечірні розмови.

Нам будуть потрібні висококваліфіковані спеціалісти, які допоможуть стати Україні на ноги й розмінувати окуповані території, розберуть завали зруйнованих будинків. Молоді професіонали з новітніми ідеями будуватимуть сучасні, небачені в усьому світі міста та села. Треба бути реалістами й вірити в краще.

Європейські країни вкладатимуть кошти в сучасні проєкти для грандіозного відновлення Батьківщини. Сьогодні нам необхідно побороти всі корупційні схеми для нормалізації економіки. Партнери мають вірити, що всі кошти будуть задіяні в реалізацію планів. Критична інфраструктура, яка постраждала від воєнних дій, зокрема електромережі, дороги, залізничні сполучення, газопостачання, водогони, модернізуємо за допомогою новітніх світових ідей. Спустошені війною ліси ми засадимо знову, щоб відновити мальовничі місця рідної держави.

Українці після перемоги відпочиватимуть на небезпечних берегах Чорного та Азовського морів. Жителі Маріуполя, Нової Каховки та інших населених пунктів повернуться в рідні оселі. Кримський півострів в майбутньому знову приєднається до території нашої держави. Крім того, усі колишні російські бази будуть демілітаризовано. Ця територія для мене існуватиме взагалі без військових, адже природа створила такий ландшафт, який сприяє розвитку туристичного бізнесу. Кримські татари зможуть повернутися на свої історичні поселення. Керченський міст, яким так пишалася росія перед усім світом, необхідно буде знищити, щоб довести міць України.

Не менш важливо також буде відновлення справедливості: зони відпочинку знову належатимуть колишнім власникам, оскільки їх незаконно відібрали. На берегах розмінованого моря (упевнена, що прискорити цей процес допоможуть країни-партнери) буде дуже багато туристів не лише з України, а з інших держав. Будівництво нового вільного Криму з реальним захистом прав громадян (обов’язково представників корінних народів) бачу в майбутньому і вірю в це.

Деякі міста: Бахмут, Авдіївка, Волноваха та інші - відновимо практично з нуля, застосуємо передові підходи урбаністики й архітектури, щоб зробити їх більш зручними та інклюзивними для мешканців, адже багатьом травмованим людям це необхідно. У межах післявоєнного відновлення нам потрібно буде продовжити реформи, розпочаті раніше, і узгодити своє законодавство з європейським, оскільки моя держава повинна бути однією з передових країн ЄС. Наприклад, необхідно провести зміни в освіті та медицині, запровадити систему сертифікації, забезпечити введення в дію антикорупційну та судову реформи, реалізувати велику приватизацію.

Я допомагатиму відновлювати національні парки, історичні пам'ятки, робитиму акцент на культурних подіях та традиціях, що надають Україні особливого шарму. Для цієї роботи необхідно також враховувати потреби інфраструктури, зокрема розвиток транспортних зв'язків, відкриття нових маршрутів і зручних перелетів, розвиток готельної та ресторанної галузі, а також забезпечення зручних умов перебування для гостей.

Розумію, що відновлення туризму після війни - це процес, який вимагатиме тривалого часу, наполегливості й спільних зусиль. Як майбутній фахівець у цій галузі, моєю метою буде допомагати Україні в цьому процесі, дбаючи про нашу спадщину, культуру та природу, пропагуючи нашу країну серед іноземців. Робота туристичного агента має великий потенціал не лише для мого особистого зростання, але й для розвитку й процвітання України.

Життя не стоїть на місці: ми живемо у швидкоплинному світі, який нестримно та багатогранно змінюється. Молодь починає відчувати втому від інформаційного прогресу, але розуміє значення цього, що сприяє підвищенню національної свідомості. Майбутнє України також і в моїх руках, тому воно буде успішним, а рідна країна - найрозвиненіша та найбагатша!