Історії, які ви нам довірили
Олена Микитівна пережила сильний стрес під час обстрілів рідного міста. Переживання негативно вплинули на здоров’я: виникли проблеми із зором і слухом. Вона досі гостро реагує на звуки вибухів
Мені 79 років. Жила в Пологах одна, чоловік загинув.
Я пам’ятаю, як із Токмака до нас заїхали окупанти. Вони хотіли проїхати через наше місто в Тарасівку, але наші військові підірвали міст, тому повернулися в Пологи.
Ми жили без світла і води. Гуманітарної допомоги не було. Люди ходили на ринок купувати продукти. Воду набирали з колодязя.
Вибухи були страшні – осколки летіли. Я навіть глухувата стала і зір втратила. Тільки-но лунала повітряна тривога, ховалася в підвал.
Мене досі підкидає, коли чую звуки обстрілів.
Пенсію не давали. Коли вже не було на що жити, я пішла до волонтерів і попросила, аби вони мене вивезли. Дуже дякую волонтеру Сергію за те, що зміг домовитися у Василівці, щоб нас випустили. З нами в автомобілі була маленька дитина.
Я з нетерпінням жду закінчення війни. Додому дуже хочеться.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
