Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Тетяна Замула

"Я, напевно, дуже кричала, бо позбігалися люди"

переглядів: 132

Тетяна Замула втратила чоловіка і двох друзів. Коли почався обстріл всі побігли в укриття. Я таки змусила себе вилізти. Побачила що напроти дверей лежить дядя Коля. Перша думка: «А де мій Валік?». Заходже додому – його немає. Виходжу знову надвір, а він біля сараю лежить…Розірваний повністю. Задорожні були неживі.

Я, напевно, дуже кричала, бо позбігалися люди
Я, напевно, дуже кричала, бо позбігалися люди
Я, напевно, дуже кричала, бо позбігалися люди
Я, напевно, дуже кричала, бо позбігалися люди
Я, напевно, дуже кричала, бо позбігалися люди
Я, напевно, дуже кричала, бо позбігалися люди
Я, напевно, дуже кричала, бо позбігалися люди
Я, напевно, дуже кричала, бо позбігалися люди

Історія з instagram каналу Victims of russia.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Тростянець 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки пенсіонери поранені психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення житло літні люди (60+) перший день війни Соцмережі
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій