Тарас Лозний

"Я мрію жити в мирі"

Лозний Тарас, 11 клас
Ліцей №16, Вінниця
Вчитель, що надихнув на написання есе: Швець Валентина Володимирівна

Моя Україна майбутнього

24 лютого…..Мав би бути звичайний день, але прокинувшись від вибухів, я зрозумів, почалася війна. Страх, відчай, кінець мріям. Але все по порядку.

Я народився і виріс у Вінниці, де я з дитинства захоплювався інформаційними технологіями. Я вчився програмувати, хакувати, створювати власні сайти і додатки. Я мріяв про те, що колись стану відомим розробником або кіберспортсменом.

Але все змінилося, коли почалася агресія Росії проти України. Я не міг спокійно дивитися, як наша країна страждає від ворога, який хоче знищити нашу незалежність і ідентичність. Я вирішив використати свої навички і знання для того, щоб боротися з пропагандою і дезінформацією, яку поширювали проросійські блогери і ЗМІ. Я приєднався до команди однодумців, які організовували атаки на різні канали на YouTube, TikTok і інших соціальних мережах. Ми намагалися викривати брехню, засуджувати злочини, підтримувати патріотизм і солідарність. Я вважаю, що кожна така атака діяла на користь Україні і допомагала формувати громадянську свідомість і критичне мислення.

Мир сьогодні….Це коли всі рідні поруч, адже зараз багато чоловіків на війні, а їхні сім’ї за кордоном. Це світ без страху, та не лунають сирени. І саме головне не страждають діти. Але я б назвав це краще перемога сьогодні , адже знайти мир із такою країною неможливо, занадто багато ми втратили, лише перемога .

Я бачу Україну майбутнього як сильну, єдину, суверенну і процвітаючу державу, яка буде поважати права і свободи своїх громадян, розвивати науку і освіту, співпрацювати з іншими країнами на рівних засадах, захищати свою територію і культуру.

Я хочу, щоб Україна була лідером у сфері інновацій і технологій, щоб вона мала високий рівень життя і соціальної справедливості, щоб вона була прикладом для інших народів, які прагнуть до свободи і демократії.

Я бачу, Україну мирною і толерантною, яка враховує інтереси і потреби всіх своїх регіонів і національних меншин, відкритою і гостинною, гордою і впевненою.

Коли Україна переможе, я зроблю все, що в моїх силах, щоб допомогти їй відновити свої зруйновані міста і села, підтримати своїх ветеранів і сиріт, зміцнити свої інституції і закони, покращити свої стосунки з сусідами і партнерами, залучити своїх талантів і креаторів до реформ і проєктів, пропагувати свої досягнення і цінності у світі.

Я також хочу продовжити свою освіту і кар’єру в галузі інформаційних технологій, щоб створювати корисні і цікаві продукти і послуги, які будуть відповідати потребам і бажанням людей, покращувати якість життя і розважати.

Я мрію жити в мирі і гармонії з собою і оточенням, бути щасливим і здоровим, мати сім’ю і друзів, любити і бути коханим, у моїй мирній, переможній Україні.

Я вірю, що вона здійсниться, якщо ми всі будемо працювати на її здобуття. Я вірю, що Україна має велике майбутнє, за яке варто боротися і за яке варто жити.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/