«Я молився Богу, щоб вночі заснути, а зранку прокинутися»

Ми живемо біля елеватора у Снігурівці. Тут день і вночі страшне робилося. Це неможливо передати словами. Ми не не могли спати. У нас розбило і дім, і вікна.

Не було ні світла, ні води. Ось так і виживали. Я сам живу. Зараз є допомога, а під час окупації нічого не було.

Я весь час молився Богу, щоб вночі заснути, а зранку прокинутися. Було страшно. Боявся вийти на вулицю. Машини забирали, майно теж.

Коли наші зайшли, стало легше на душі. Повз нас проїхала машина з українським прапором і ми зрозуміли, що нас звільнили.

Коли Снігурівку обстріляли на Великдень, ми всю ніч не спали. Десять чи дванадцять ракет летіли. Це було дуже страшно. Не хочеться вмирати, не побачивши своїх дітей, онуків і правнуків.

Дуже дякую Фонду Ріната Ахметова, що ви надаєте гуманітарну допомогу, думаєте про літніх людей. Ви нас підтримуєте, і я щиро за це дякую.

Дай Боже, щоб усім людям в Україні було добре.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/