Історії, які ви нам довірили
Я з міста Охтирки Сумської області. Усе життя тут мешкаю. Мені 66 років, вже вийшла на пенсію.
У нас із першого дня почалися бойові дії. Ми це все, звісно, чули. Кружляли літаки, нас обстрілювали. Я ховалася в підвалі, нікуди не виїжджала.
Найважче – це страх, особливо коли літаки скидали на нас бомби. Це такі жахливі вибухи, що не передати! Мене все шокувало, я боюся всього. Мені страшно, коли обстріли, і шокує, коли наші мирні люди гинуть, діти.
У перші дні, звісно, була паніка. Люди все скупили, магазини зачинилися. Але це тривало недовго. Потім нам почали возити допомогу. Я не можу сказати, що мені було нічого їсти. З усім справимося.
Діти виїхали, зараз не з нами, а ми з чоловіком - удома. Мені й зараз страшно. Тільки ввімкнеться тривога – і в мене вже серце не на місці.
Мені дуже хотілося б, щоб до кінця цього року війна закінчилась. Ми переможемо, ми в це віримо, але коли – не знаємо. Молимося щодня, щоб якнайшвидше.
Думаю, після перемоги буде дуже важко, тому що багато всього розбомбили, чимало руйнувань. Потрібно буде дуже багато працювати, щоб усе відновити.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
