"Я хочу стати таким же відважним, як наші козаки"

Яблонський Андрій

учень 4-Б класу Новогуйвинського ліцею імені Сергія Процика, Житомирський район Житомирська область

Вчитель, що надихнув на написання есе - Яблонська Юлія Анатоліївна

Війна за свій шлях

Війна... Одне слово, а скільки страху, болю та сліз воно приносить. Я ніколи більше не зможу спокійно пригадувати двадцять четверте лютого, бо з цього дня ми не живемо, а існуємо. 

Погані спогади йдуть через мою пам’ять один за одним: вибухи, паніка, переживання, батьки, що заспокоюють мене і не відриваються від телефону, бо там писалися новини про наступ російських військ. Мені стало страшно, але я намагався цього не показувати, бо війна не любить боягузів. 

Хто знав, що про війну я буду чути не від вчителів чи в новинах, а відчувати все це на собі. Добре, що ми живемо у такий час, коли можна дізнатися інформацію з соціальних мереж, але погано, коли ця інформація потрібна для того, щоб вижити. 

У мене очі були великими від жахіття, бо фото і відео з місць, де вороги почали руйнувати міста і села, мене здивували, налякали. Гине мирне населення, яке нічого поганого не зробило іншим країнам. А росіяни все ввозили і ввозили свою техніку, яка вбивала українців. Їм не було нікого шкода.

Моїй бабусі стало зле, коли вона побачила, як ворог знущався з дітей та жінок, людей похилого віку. Мені ці кадри не показували, бо не хотіли хвилювати більше, ніж вже є. Я на все життя запам’ятав звуки ракет, сигнали “Повітряної тривоги”,  постраждалих українців, розбомблені будинки...

Я ніколи так ненавидів людей, бо всі дорослі вчили,  що це погано. До таких ворогів відчуваю тільки зневагу та ненависть. 

Я хочу стати таким же відважним, як наші козаки: Іван Сірко, Богдан Хмельницький та інші. Про козаків та українців ніколи не казали, що вони боягузи, а навпаки, відважні, хоробрі та безстрашні. Весь світ був здивований, що Україна настільки сильна держава та мужній народ. Ми показали всім, якими ми є насправді, а якими є наші, на жаль, сусіди. 

Я знаю та вірю в нашу перемогу, в нашу міцну державу, в наші Збройні сили України та волонтерів, медиків, що захищають нас зараз. Слава нації! Слава Україні! Героям Слава!