Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Євген Березка

"Я хочу думати, що він просто кудись поїхав"

переглядів: 54

2 березня 2022 року 31-літній маріуполець Євген Березка разом з сім'єю переїхав до друзів у 17-й мікрорайон міста, біля кінотеатру «Савона». Разом рятувалися від того пекла, яке розгорнулося в місті після початку повномасштабної війни.

Я хочу думати, що він просто кудись поїхав…

10 березня 2022-го Євген пішов до автівки, аби зарядити планшети дітям. Це був день, коли він загинув. За понад півтора року від тих подій його дружина розповіла: «Було пряме влучання авіабомби. Нас відвезли в лікарню. У Жені було близько 50 осколкових поранень. Всі внутрішні органи пошкоджені. Мені сказали, що він помер після операції. Відтоді я більше його ніколи не бачила. Де мій Женя? В яку із братських могил вони його кинули? Не маю жодної інформації. На той час в місті були страшні обстріли, тоді не ховали, а просто складали тіла одні на одних».

Євген народився у Маріуполі. Закінчив Приазовський державний технічний університет. Працював на Азовсталі, а потім разом із товаришем відкрили СТО. Євген цікавився автомобілями, електронікою, новітніми ідеями розвитку бізнесу. Дружина Євгена – з Харкова. Вона каже – чоловік дуже любив своє місто, тому вони й вирішили мешкати в Маріуполі.

«Він любив життя і мав багато планів на майбутнє, яке в нас відібрали. Хотів побудувати великий дім, подорожувати з дітьми. Він казав: «все, про що я мріяв, уже маю, залишилося тільки покращувати наше спільне життя і зберігати щастя». Він був для нас горою, міцним плечем. У нашому домі все зробив сам: проводку, електрику. Міг покласти плитку, щось відремонтувати. Поряд з ним я знала – навіть якщо небо впаде на землю, у нас все буде добре, бо Женя вмів і міг усе», – розповіла Ольга.

В останні дні життя Євген робив свічки з воску і завдяки йому рідні й друзі мали світло в ті пекельні вечори.

«Женя любив природу. Вечорами ми завжди щось смажили на грилі, сидіти в альтанці. Він любив, коли приходили друзі. Ми часто їздили до моря з дітьми. Доньки були його великою любов'ю. А він для них був мужнім і сильним татком. По суботах завжди готував сніданки, цікаво їх прикрашав. Ми дуже сумуємо за ним. Женя був найкращим батьком і чоловіком. Я хочу думати, що він просто кудись поїхав», – сказала дружина.

Батько Євгена, Валерій, також загинув у Маріуполі під час боїв.

У загиблого залишилися дружина, дві доньки, син, мама, бабуся і сестра.

Історія з instagram каналу Victims of russia.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Маріуполь 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки діти поранені психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення здоров'я діти перший день війни Соцмережі окупація
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій