"Я часто прокидаюся вночі і не сплю вдень через повітряні тривоги"

Я – Михайло. Мені 4 роки і 11 місяців. Живемо ми в Чернігові.

Я – друга дитина в сім'ї. Мій старший брат Кирило помер у 2019 році, коли йому було лише 11 років.

Тато – електромонтажник. З початком війни він втратив постійну роботу і тепер намагається знайти будь-який заробіток: рубає дрова, робить ремонти в квартирах.

Мама – товарознавець. Раніше вона працювала продавцем, але зараз офіційно не працевлаштована. Вона займається моєю реабілітацією, адже у мене плоскостопіє та порушення постави.

Мама водить мене на масажі, ЛФК, фізичні процедури, багато займається зі мною вдома. Вона старається підробляти, щоб забезпечити мене якісним харчуванням, дорогим ортопедичним взуттям, ліками, іграшками, самокатом та всім необхідним для розвитку.

Я вже вмію рахувати до 50, писати цифри, знаю букви А, Б, В, Г і вмію їх писати. Зі мною багато займається мама, але з татом я граю у футбол, роблю з конструктора машини, кораблики, палац. Я знаю деяких птахів і тварин. Тато і мама розповідають про них, показують їх у книгах, читають оповідання, багато займаються зі мною. Вони мене дуже люблять.

З міста ми не виїжджали. З початку війни я став частіше хворіти на простудні захворювання. Майже всі гроші йдуть на ліки та вітаміни. Я часто прокидаюся вночі і не сплю вдень через повітряні тривоги. Мені страшно, але батьки заспокоюють мене, що все буде добре. Вони водять мене до психолога, в ляльковий театр, в ліс, щоб побачити білку, погодувати лісових жителів і птахів, налити їм водички.

Влітку ми з батьками катаємося на катамарані на озері біля лісу, де ми живемо. Я годую качок, диких птахів. До війни до нас прилітали чайки. Також мене катають на поні. З 5 років батьки обіцяли водити мене на заняття з футболу. Мені подобається грати в футбол, лазити по турниках, співати. Я мрію стати лікарем, футболістом або співаком.

Хочу, щоб в Україні закінчилася війна, щоб всі діти мали батьків, а батьки – здоров'я і роботу, яка б забезпечувала сім'ю. Щоб могли ростити діток в квітучій, родючій Україні.

Хочу, щоб я вивчився і зміг стати тією людиною, яка б забезпечила нормальне, здорове, незалежне життя на своїй батьківщині. Щоб діти не хворіли, не було дитячих будинків, а діти росли в цілих сім'ях і мали щасливе, забезпечене, здорове дитинство.

А для себе хочу, щоб мої батьки були здорові, мали гарну роботу.

Хочу, щоб вони купили мені нове ліжко, адже я вже виріс з маленького, і телефон, як у мами – смартфон. Вона каже, що купить його мені, коли я піду до школи, вивчу всі букви, навчуся читати і писати.

Але довго чекати. Я знаю, що їй важко буде працювати, щоб відкласти гроші на телефон. Мама буде збирати декілька років, якраз коли я піду до школи. Я іноді граю в ігри на телефоні у мами, дивлюся відео, як правильно зліпити з тіста чи пластиліну тварин, дивлюся відео про тварин, птахів, як лікарі лікують дітей, як правильно грати в футбол.