"Я б дуже хотіла, щоб усі мешканці нашої планети об’єдналися у боротьбі за мир"

Логвиненко Вікторія Петрівна, 15 років, учениця 10-А класу Пологівської загальноосвітньої школи №4, м. Пологи, Запорізька обл.

Вчителька, що надихнула на написання – Сиваш Ріта Анатоліївна

Конкурс есе "Один день"

Коли починалася війна, мені було дев’ять років. Я гралася у схованки і зовсім не розуміла, що відбувається. Слово «війна» для мене було чимось новим та не цікавим. Але потім усе змінилося.

У мого дідуся є величезна ферма. Я дуже любила приїжджати туди, гратися зі своєю сестрою. Потім мене припинили брати з собою, але я не розуміла чому. Ледве вмовила бабусю все ж таки поїхати, і ми швидко зібрали всі потрібні речі та пішли до авто. Коли я приїхала, дідусь розповів мені, що там не зовсім безпечно, тому що ферма знаходилася поряд із «гарячою зоною».

Вночі я прокинулася від гучних звуків, що долинали з вулиці. Це була ракета.

Я відчула жах, сум і пустоту. Тієї ночі не змогла більше заплющити очей. Із кожною секундою я розуміла все більше: це не жарти. Війна почалася.

Я роздумувала, як це – лишитися рідної домівки, як більшість людей з Донецька та Луганська. Як це боронити та захищати країну, знаючи, що в будь-який момент тебе можуть поранити або навіть гірше.

Ця ніч надовго запам’яталася мені, я зрозуміла: тепер усе зміниться.

Під самий ранок задрімала, але мені почали снитися солдати: вони лежали в окопах, дивилися на небо й розмовляли про їх рідних та близьких: дружин, дітей та матерів. Від цього несподіваного сну я швидко прокинулася та пішла на вулицю.

Зранку дідусь розповів мені про те, що він збирається поїхати до солдатів, щоб віддати їм бронежилети та теплі речі. Мені дуже захотілося теж щось передати їм, тому ми з бабусею вирішили спекти щось смачненьке.

Поки пиріг із вишнями стояв у духовці, вирішила намалювати солдатам листівку. У листівці розповіла про свої почуття, побажала всього найкращого.

Увесь цей день я була дуже сумною, ходила по холодній вулиці й усвідомлювала нову реальність.

Мир - це спокій та гармонія, дружні стосунки та підтримка країн, толерантність та повага до представників різних народів. Упевнена, без війни світ змінився б на краще.

По-перше, сварки та війни дуже впливають на наше навколишнє середовище. Війни лише руйнують усе, що ми будували та вирощували протягом життя.

По-друге, вони впливають на світогляд людей. Війни роблять нас жорстокішими та егоїстичнішими.

Я б дуже хотіла, щоб усі мешканці нашої прекрасної планети Земля об’єдналися у боротьбі за мир.

І тоді настане спокій та гармонія в житті кожного.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/