До початку війни я жила в Гірнику Донецької області. Після початку бойових дій місто опинилось на передовій, були постійні обстріли. Життя без води, газу та світла – у такій обстановці я опинилась з перших днів вторгнення. Я не знала, куди мені дітись з дитиною. Я виховую сина самотужки. Найстрашнішим було усвідомити, що можеш загинути щохвилини.
Магазини, аптеки – все у місті було закрито. Потім я почула інформацію, що Донецька область опиниться у блокаді, тому вирішила виїжджати. Дорога була дуже довгою через великі затори.
Зараз живу у Полтавській області, працюю дистанційно. Як житиму далі, я не знаю. Сподіваюсь, перш за все, на завершення війни. Мрію лише про мирне майбутнє.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.