«Я бачив, як у напрямку аеродрому полетіли ракети, а потім почув вибухи»

Я живу в місті Краматорськ. Початок повномасштабної війни не став для мене несподіванкою. Я усвідомив неминучість війни, ще коли дізнався, що росія стягнула до кордону свої війська.

24 лютого я бачив, як у напрямку аеродрому полетіли ракети, а потім почув вибухи. Я зателефонував мамі й сказав, щоб вона сховалася.

Найстрашніше те, що під час війни загинув мій найкращий друг і близькі для мене люди.

Перші два місяці було легше. Ще залишалися якісь кошти, були запаси продуктів. Тепер виживаю завдяки гуманітарній допомозі, яку отримую раз на три тижні.

Я виріс у прийомній сім’ї. Коли почалася війна, ми з рідними об’єдналися, допомагали одне одному. Потім батьки та сестри виїхали за кордон. Вони підтримують мене морально й матеріально. Я приглядаю за будинком і тваринами.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/