З перших днів повномасштабного вторгнення вона щиро вірила, що її рідний Маріуполь вистоить. Олександра Житнік із чоловіком та 15-річним онуком пережила всі жахи маріупольської блокади. На її очах уламками вбивало сусідів, падали авіабомби на багатоповерхівки, ховали людей у дворах… Будинок Олександри Іванівни після чергового обстрілу спалахнув. Пожежа охопила верхні поверхи, а у підвалі залишалися люди. Їм не було, куди йти – навколо все горіло і обстріли не припинялися… З Маріуполя родині Житник вдалося вибратися. А ось жити далеко від рідного міста 70-річній маріупольчанці дуже важко...
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.