"Всі плани, мрії та здобутки, все було зруйновано"

Лагнюк Дар’я, 15 років, учениця 10-Г класу СШ №98, м. Київ

Вчителька, яка надихнула на написання - Мелашенко Леся Володимирівна

Конкурс есе «Війна в долі моєї родини»

Зима. 23 лютого-простий, буденний день із сімейними клопотами у кожній родині, який взагалі нічим не відрізнявся від попередніх тижнів. Але, на жаль,24 лютого Україна зазнала повномасштабного вторгнення російської федерації і життя всіх українців поділилось на «до» та «після». Ніч. П’ята ранку. Прокинувшись від сильних вибухів, ми були шоковані, оскільки до останнього були переконанні в тому, що цій війні не бути. Проте щоденні обстріли, повітряні тривоги та жахливі новини дали нам зрозуміти  інше. Залишаючи свою домівку в Києві, ми сліпо вірили в те, що через декілька днів повернемось додому і все буде добре. Бути чесною, колись я й подумати не могла, що ми будемо жити у період війни, але, на жаль, реалії сьогодення зовсім інші. Тікаючи з міста та залишаючи все, щоб зберегти життя-це жах, який просто не описати словами. Паніка, метушня, безпорадність, нерозуміння, як діяти далі - це стан, який охоплював кожного українця в той момент. Дорога до безпечнішого місця для мене тривала вічність.

З початком бойових дій на території  України життя нашої родини  обірвалось в одну мить: всі плани, мрії та здобутки, все було зруйновано. 24 лютого дав змогу нам переоцінити все і  по-іншому подивитись на цей світ. З того моменту, я дійсно по-справжньому почала цінувати все: сімейні вечори, душевні розмови, зустрічі з близькими…

Після всіх  ситуацій мир вже має зовсім інше значення для нас всіх. Особисто для мене сьогодні - це припинення війни, стабілізація на фронтах, дитячий сміх замість сирен, а найголовніше - це спокій. Я щиро вдячна за кожен свій день нашим захисникам, які наразі воюють задля нашої перемоги.

Всі ці події застали нас зненацька, але я вірю та знаю, що перемога буде за нами і ця зима вкотре довела, що наш народ - сильний, і ми вистоїмо до кінця, якби  складно нам не було.