Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Анастасія Андріївна Максимюк

«Всі дороги, які мають короткий шлях, були перекриті танками»

переглядів: 52

Того дня я була вдома з чоловіком та дітьми. 24 лютого о 5-й ранку мені зателефонувала мама, я почула як вона плаче і каже про те, що розпочалася війна. Я в слухавці почула вибухи. Розбудила чоловіка, дітей. Ми зібрали речі і поїхали до батьків в село. До нього їхати десь дві години, але їхала ми п'ять і тут зрозуміли, що насправді сталося повномасштабне вторгнення.

Їхали ми довго, тому що всі дороги, які мають короткий шлях, були перекриті танками. І ми поїхали полями… Діти дуже боялися, не розуміли, що відбувається. З важливих речей у нас було дві сумки з теплими речами та цінні речі, документи. Ну це все для мене було не нове, тому що ми приїхали в місто Дніпро у 2014 році, коли війна почалася у Луганську. Пам'ятайте, що в когось життя закінчилось 24 лютого, а в когось воно закінчилось 10 років тому.

Найбільші труднощі були з переїздом та нерозумінням, що буде далі, коли в тебе маленька дитина на руках і ти маєш їхати зі свого рідного міста. Я дякую всім, хто допомагав у важкий період. Я вдячна Богу, що наше нове життя склалося більш-менш добре: є де жити, що їсти, що одягнути…

Мене шокує ставлення людей. У першу чергу війна наче об’єднала народ, ми разом активно допомагаємо армії, збираємо необхідне для хлопців ЗСУ, але між собою ми не щирі, тому що для когось переселенці з Донбасу досі «сепари». Вибачте, це мене дивує…        

Я живу зараз зі своєю родиною: чоловік, двоє дітей, батьки. Але у Луганську залишились бабуся та дідусь. Виїжджати вони не хочуть і заїхати я туди не можу…

Мене завжди зворушує до глибини душі, коли військові чи просто люди допомагають тваринам. Не варто про них забувати, їм теж дуже важко…

Зараз у мене роботи немає, я нічого не заробляю, працює чоловік, але цього не вистачає. До війни я заробляла своїми талантами: вокалом та хореографією - навчала діток цьому всьому. Могла б і змінити професію, але немає грошей на навчання.

На щастя, речей, які б нагадували про страшні події, не залишилось…

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Дніпро 2023 Текст Історії мирних жінки діти переїзд психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення непродовольчі товари робота внутрішньо переміщені особи 2023
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій