Історії, які ви нам довірили
Село почали бомбити з першого дня війни. Всі дні були дуже важкими. Ми сиділи у підвалі. Морально це пережити було тяжко.
Ми виїжджали власним транспортом. Односельці евакуювались на автобусах, які ходили регулярно. Ми їхали до знайомих - на нас чекали.
В селі у нас залишилось все. Також не змогли забрати двох котиків.
Подумки я вдома щохвилини.
Ми дуже вдячні Запоріжжю, що місто нас прихистило. Ми з чоловіком працюємо: він на Укрзалізниці, я - санітаркою у лікарні. Намагаємося жити далі. Чекаємо на перемогу та повернення додому, аби він тільки вцілів.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
