Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Надія Сергіївна Васьковська

«Весь час живемо в страху»

переглядів: 663

Я весь час перебувала в Новолуганському. Було страшно, стріляли. Коли почула перший постріл, я з подругою була на своїй земельній ділянці. Ми садили огірки, помідори, займалися прополкою. І раптом полетіли якісь снаряди, я не знаю, що це летіло, але було страшно. Ми присіли з сапками в руках і сиділи поки постріли закінчилися.

Мій будинок не постраждав, але постраждав будинок моєї дочки, це було в 2018 році, коли «Гради» обстріляли Новолуганське. У неї були вибиті всі вікна у двоповерховому будинку, пробитий дах, розбитий балкон, лоджія.

Доводилося ховатися в підвалі, але я спускалася тільки раз, тому що він у нас не упорядкований. Там запахи, мошка. У мене почалася страшна алергія, тому ховалася десь в куточку і там сиділа. Я жила в квартирі одна, дітей поруч не було. До мене з п’ятого поверху спускалася жінка похилого віку. Ми вдвох з нею сідали в кутку і так здавалося безпечно. Ми сиділи і чекали, коли закінчиться обстріл. А сусіди стукали каблуками по сходах, бігли вниз до підвалу.

Весь час живемо в страху

Дуже страшно було, коли траплялися обстріли. Все гуркоче і здається, що зараз потрапить саме в мою квартиру. Було відчуття, що це відбувається десь поруч. Це був постійний страх, особливо коли починали стріляти. Лягали одягнені, якщо раптом роздяглася – вставали і відразу ж починали одягатися і готуватися... До чого готуватися? Куди бігти? Поки добіжиш з третього поверху буде пізно, може бути ...

У п’ятнадцятому році ми з донькою їхали до Харкова до племінниці і жили там два тижні. Якраз була Дебальцевська кампанія.

Війна вплинула на можливість вільно пересуватися. Відносно електрики, води і газу в нас відносно благополучно. Були випадки, коли відключали, але ненадовго, на день або два. Слухаю історії, коли інші люди роками живуть без електрики, без газу, без води. Це дуже страшно.

Зараз у мене таке відчуття, що ось-ось нагряне. Це переслідує постійно. Мені здається, що зараз щось величезне звалиться, і все...

Про що мрію? Мені через півтора місяці виповниться вісімдесят років. Думаю, щоб здоров’я було краще. Я перехворіла на коронавірус і зараз багато ускладнень. У мене проблеми із зором, на одне око не бачу, я інвалід дитинства.

У перші роки війни нам привозив допомогу Червоний Хрест. Я разів зо два або три отримувала ці набори. Постійно отримувала допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Грошей завжди не вистачає, пенсії маленькі, а ціни постійно ростуть. Гуманітарна допомога була великою підтримкою для нас.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Новолуганське 2014 2018 2021 Аудіо Історії мирних жінки пенсіонери 2014 2018 переїзд зруйновано або пошкоджено житло психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення вода здоров'я житло непродовольчі товари люди з обмеженими можливостями літні люди (60+) малозабезпечені перший день війни їжа 2021
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій