Мій батько почув вибухи вранці 24 лютого і розбудив мене й чоловіка. Я почала дуже швидко збиратись, взяла навіть підручники для дитини. Ми виїхали у перший же день, затори були великі. Їхали дуже довго до Полтави. Забрали з собою усіх тварин.
На власні очі я жахів війни не бачила, але коли ми виїжджали спочатку до Львова, там був приліт неподалік від нас. Тріщав наш будинок, і я писала мамі повідомлення, що я її кохаю.
Майбутнє я бачу поки що в Полтаві, але дуже хочемо повернутись до Харкова.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.