«Усі обстріли ми сприймали спокійно»

Я весь час мешкаю в селищі Тепле. Мати - інвалід першої групи, живемо з нею удвох. Раніше ми могли їздити із Щастя до Луганська, він знаходиться близько від нас. Отримували пенсію та їздили за покупками.

Під час обстрілу я не ховався. Чому бути того не минути. Я все слухав, дивився. Я не боюся смерті. На той час ми жили разом із дружиною та мамою, всі сприймали спокійно.

Дуже сильно змінилися можливості нашого вільного пересування. Раніше я проходив лікування у обласному центрі, а зараз це проблематично. Займаюся самолікуванням, згадую, що мені призначали у лікарні.

Ми отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова та Червоного Хреста. Одного разу була й норвезька підтримка [NRC]. Дякуємо всім велике за те, що нам допомагали.