До війни я жив у Бахмуті. Місто бомбили дуже сильно з першого дня війни. Доводилось сидіти у підвалі. Я розумів, що якщо прилетить, то буде братська могила, але іншого виходу не було.
У місті не було світла, води та газу. Довго там залишатись було неможливо. Із родиною я виїхав на Полтавщину, але все життя залишилось в Бахмуті: особисті речі, фото – все, що могло нагадувати про минуле. Зараз я сподіваюсь на завершення війни, хоча і розумію, що вже не повернусь додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.